.

Віталій Босий

Кому всі ці заплутані дороги? Куди летять комети в безпроглядній ночі? Впадуть чиєїсь юності остроги Так поспіхом і на ранкові роси, На верби, схилені до глибини води. Кому розквітнуть навесні кульбаби? Хто піддається їхній чуйній звабі? Хто там пильнує посеред дерев у лісі Щоб впали промені точнісінько на них? Куди прямують в ранок круторогі? Чи йдуть по цим заплутаним дорогам До того, хто завжди руба з плеча? Чи в нього прокидається печаль? Життя всіх розставля по сторонам - Хтось йде до цілі всім по головам, А хто радіє світлій днині І своїй рідній оселині. Воно запалює нас мов цигарки У жвавім вихрі безпощадного часу. Хто вийде хоч на мить, подивиться, та й знов. Когось геть занесе, немов на страшний суд, Що і не випутається із тих оков. Ось бачиш, як сірник охоче Палає? Як же ж хоче бути! За мить згора й немов шепоче. "Ось бачте - я живий, Про мене ж пам'ятайте Не забудьте."

2023-10-14 13:38:30

Інші вірші поета

Марко/Поло бувай, Сойєр Лицарське кредо моїй Березовій Рудці

Інші поети

Дівчина Осінь

@divchyna_osin

H O P E

@hopeless382

Creatore di poesie

@Creatoredipoesie

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13457

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2762