Андромеда (до Ю.С.)

Віталій Босий

ми, мабуть й бачимо від того, що сяєш ти серед небес. й під тінню місяця блідого, в обіймах всесвіту, такого вже чужого, чи я воскрес? тобі лиш знати, Андромеда. вони не пояснять цих теорій - науки безсилі до двох сердець, й тільки нам писати свою історію, своїми юними, босими... досліджувати траєкторії - кохати, блукати десь. в порожнечі раніш мандрували одні. та тепер, як кажуть, "Капітане, на горизонті без змін". ми блукали в пітьмі. але ти поклади свою руку в мою, ти тепер не одна, я тепер не один, бо єдиними стали на цьому шляху. не поляжем в бою серед цих безголосих глибин. в переливах танку космічних химер ми створили свій, незрівнянний, безликий, світ. він може і не такий як в захопливих фільмах, чи у древніх писаннях Гомера, Але він не чужий, як цей. і тепер в нашому танку збережімо тут швидкоплинну мить, лінію тонку - де шляхи очей вкажуть нам маршрут.

2021-05-21 17:50:04

Інші вірші поета

стрімголов *** Безіменний №1 Безіменний №97

Інші поети

bandagemaniac

@bandagemaniac

Марія Балянт

@mariya_balyant

Keiana Smith

@crazyreader99

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12477

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1211