Безіменний №10
Віталій Босий
Закрий же очі. Все забудь, Спали майно, втечи куди-небудь. Тебе зламати всі охочі. Ти лиш "життя" оце відбудь. Тікай та швидше, ти не з них Борись, твій голос ще не втих Прямуй туди де бездоріжжя Стрибай, ти маєш сили подолати зарубіжжя. Збери енергію в кулак Розбий стіну ілюзій Ти маєш майже всі ключі, юнак Відкинь усе, замкнися в тузі Ти воїн! Воїн, не простак! А коли й так - купуй усе Кради, вбивай. Тебе від жадності трясе. Бреши, пиши шаблюкою есе Бери собі - бо ти жебрак. І завжди воно буде так. Та як є спалах у твоїй душі... Заплющуй очі, викинь з голови! Пали усе, тікай, тікай хутчіше! На тебе вже націлені списи! Й ти є художником своїх афіш.
2021-05-21 18:42:33
2
0
Інші вірші поета
типографія.друк.вигнанець N Uranus-220Y5X26Z.. автобіографія На тій стороні
Інші поети
bandagemaniac
@bandagemaniac
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12267
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2117