планетарій згаслих сонячних систем

Віталій Босий

Мовчати в сповіді осені, Сміятись з обіцянок вечору. Неначе ми кимось запрошені Щоб так напиватися втечами, Щоб так оп'яніти від марень. "Ми також колись були юними" - Старі фото шепочуть в майбутнє. Посмішки з вкрапленням суму Зачіпають незаймані будні: "Розмовляли й кохались надвечір, Чули птахів уранці, і як квітнуть дерева, Ранок з присмаком вишень, Вечір з присмаком правди, Десь уночі, принишклі, Й ми були безпорадні. Та сміялись крізь темінь, Хоч було не до жартів. Й в безпроглядній пустелі Ми навчились співати. Говорили з тривожною осінню, Довіряли обіцянкам вечору, Відчували ранкові роси, Всупереч всім тіням порожнечі. Коли імла розриває тишу, А небо пронизують метеорити - В твоєму саду квітнуть останні вишні, Що ще лишається як не любити?

2023-10-14 13:26:22

0

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

7169

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2693