планетарій згаслих сонячних систем
Віталій Босий
Мовчати в сповіді осені, Сміятись з обіцянок вечору. Неначе ми кимось запрошені Щоб так напиватися втечами, Щоб так оп'яніти від марень. "Ми також колись були юними" - Старі фото шепочуть в майбутнє. Посмішки з вкрапленням суму Зачіпають незаймані будні: "Розмовляли й кохались надвечір, Чули птахів уранці, і як квітнуть дерева, Ранок з присмаком вишень, Вечір з присмаком правди, Десь уночі, принишклі, Й ми були безпорадні. Та сміялись крізь темінь, Хоч було не до жартів. Й в безпроглядній пустелі Ми навчились співати. Говорили з тривожною осінню, Довіряли обіцянкам вечору, Відчували ранкові роси, Всупереч всім тіням порожнечі. Коли імла розриває тишу, А небо пронизують метеорити - В твоєму саду квітнуть останні вишні, Що ще лишається як не любити?
2023-10-14 13:26:22
0
0
Інші вірші поета
гієни Лелека Тет-а-тет Безіменний №97
Інші поети
misshapen_mirror
@misshapen_mirror
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3680
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17065