Марко/Поло
Marco Ти завжди ідеально підбирав одяг Під блакить океану, чи танець папороті, На твоїй руці завжди знайоме татуювання і годинник З подряпинами на пожовклому склі, Який ідеально вписувався в твій настрій І під твою чергову історію з життя. Marco Пам'ятаю, колись ти сказав, що покохав, Витягуючи з кишені його фото, Але зізнався, що втомився від цього всього І хочеш сховатись подалі від всіх. Тому ми одразу зібрали речі у валізи І поїхали на край світу. Marco Ти обрав старе місто, десь на півдні Європи. Гостинні посмішки, один з багатьох сицилійських акцентів, Зустріли тебе, як рідного сина. На кожній стіні картини, скульптури у профіль. Мабуть щось із класики. Marco Я нерозбірливо бачу твоє волосся, Фарбоване у колір моря, Всупереч вечірньому сонцю і співу чайок І п'яний танок на терасі. Marco Мабуть в твоїх очах народжувався всесвіт, А в кожному подиху новий джаз. Думаю якби я тебе не знав, То точно б закохався з першого ж погляду. Marco Я пізно побачив хворобу в твоїх па І дивні пігулки, розсипані на білій ковдрі. Як ти здійснив свій останній рух - Жодного звуку не було чутно навколо. Marco Я не встиг підхопитись зі свого крісла, Як ти випустив келих і він розбився, Заявивши про себе, як останнє слово У шумі вечірніх вулиць, у твоїй останній історії. Marco Твої пасма підхопив італійський вітер І сховав ними твоє обличчя, твої блакитні очі, Напівоголене тіло у химерному положенні, Ледве прикрите сорочкою з папороттю. Старий годинник і татуювання, Кільце над вигинами губ, що вбирали останній ковток повітря І руки, що не встигли схопити з собою Вечірнє сонце, політ чайок і аромат апельсинів. Marco Ти найпрекрасніший з усіх картин, скульптур у профіль Нова класика, і ноти джазу в бурхливому місті, Келих терпкого вина на вечірній терасі Polo
2023-10-14 13:40:23
0
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3605
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16952