Все одно
Юлія Богута
Куплет: Мить, і розлетілись уламками щастя, зорі в твоїх потемнівших очах. Ти чуєш страх, ти чуєш біль. Він наче хміль, огортає душу. Плачуть з тобою сумні небеса. Небеса... Приспів: Шквалами штормів кричатиме сердце, Буде зриватись словами на дно. Відчай триматиме декілька терцій, Тоне твоя любов. Все одно. Все одно. Куплет: Рано чи пізно ти знала все зникне, але чому тоді пальці тремтять? Люди живуть, люди несуть, у собі все змертвіле щастя, Мрії про вічну любов в небесах. ______________________________ Audionatix — pop metal
2021-09-15 15:42:46
34
0
Інші вірші поета
Діалог від руки Слабкість Я не Патрон | Фенікс По місту зникає світло | Audio
Інші поети
Une petite fourmi
@UneFourmiEcrivaine
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5560
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4824