водити їх за собою, йдучи насправді за ними.
Я завжди легко прощаюсь із книгами, Лишаючи їм на згадку тільки пил на полиці. А з людьми, такими нудними і немінливими, Чомусь хотілось мені назавжди лишиться. Хотілось приходити, набридати, З'являтись там, де вони мене не чекали. Мені хотілось себе віддати. Хотілось, щоб мене бачили, але не чіпали. І я мусила під дощем стояти годинами, І дивитись на те, як мене забувають. Я водила їх за собою, йдучи насправді за ними. Я дряпала на руці лезом: «ЗРАДУ НЕ ВИБАЧАЮТЬ.»
2023-12-14 21:26:41
7
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3252
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4387