Випускники
➒ ➊ ➊
Роздивляємось усміхнені очі, переймаємося за життя, відчуваємо всі почуття на сторі́нках FB в дні робочі і в хвилини повз маяття. Розійшлись, розлетілись, сховались за умовні обмеження й грати, щоб лише в мережі́ існувати. Двадцять років тому познайомились, щоб тепер просто так не писати. Просто так не зійтись, не побачитись, бо наш таймінг, робота і дії не дають будь якої надії на можливість у серці відзначитись під час зустрічі, наче події 🔔 07.Х-08.Х.2021 р., м. Дніпро Ще десь в червні цього рогу усвідомив, що наступного року, двадцять другого, буде річниця мого знайомства з одногрупниками. Інколи повертаюся до цих думок. Особливо коли пригадую про існування спільного чату в Viber, що мовчить вже кілька років. В мене цікавість – хто ще пригадає про цю річницю. І бажання – написати щось позитивне, але поки що в думках лише це ось
2021-10-08 10:51:32
3
0
Інші вірші поета
Ранок у Дніпрі У вогнях Стати маленьким хлопчиком Мужність і воля
Інші поети
cheska Bailey
@Francheska_Bailey
Asya
@gunes_aydin
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3138
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5263