Незамінних немає
➒ ➊ ➊
(Читаємо шепотом) Ме́ні замало. Душа спорожнілою раптом постала. Хоч серце моє від жаги сильно б’ється, та суть загасає, мені не живеться. (Читаємо в голос) Де моє спасіння? То праця, як крос? Нескінченне терпіння? Лиш рух до кінця? Без душі́ і до краю? Від болю у серці біжу. І згасаю. (Давайте кричати) Незамінних немає! Тож бігти! Згасати! Нехай помирає! Нема незамінних у світі істот! Як душ спорожнілих і в серці пустот 29.XI.2020, Дніпро, в стіл
2020-12-01 15:12:53
1
0
Інші вірші поета
Знеболююча Uкраїна Мужність і воля Зимові мандрівки
Інші поети
Katrin Pirs
@katrin_pirs
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2142
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2721