За цей вірш мене посадять
(18+)
Я люблю її як Гідазепам Ми сумісні з нею як депресія та Золофт, Вона - моє золото. Навіщо мати хоббі, коли ти тримаєш на руках водопад емоцій, Я в точності знаю на що вона здатна І скільки б пігулок я не кидав у рот, Розуміння це початок здорових відносин, А я ніби шарю в них тільки до осені. Вночі йди в аптеку по додаткову дозу, Щоб не зійти з глузду - тільки вона допоможе Я закоханий по вуха, по ніздрі, по вени Так жадаю космосу, а опиняюсь вдома у неї. Коли почнеться сон якщо ти випила 2 банки рево? Чергова істерика з твоїх вуст починається з мене, А я напевно просто хотів прочитати тобі про любов Чи недаремно ми побачилися знову? Кожен день, грубо кажучи, випробування яке я не пройшов Я досі на першому рівні, кращий серед гірших Батьки ждуть від мене якесь шоу, А все що я можу це засунути пальця в рот щоб дезинфікуватися від дезінформації Еволюція в сраці, за милю стрільба, а ми удвох зі смертю в танці, яка окупація? Я не вірю ні в рай ні в реінкарнацію, невже на моїх генах нитки обірвуться, я не побачу своїх дітей, але глобально я не впливаю на популяцію. Всілякі патріотичні традиції, я наче в Дахау родився, «Все з часом змінюється» , але відношення до тебе Україно, не зміниться. Я завжди був відвертим, ти мені подобаєшся. “спец. операція» - я вам що Гулівер? Але не настільки щоб віддати за тебе життя, Воно в мене одне, надіюсь ти розумієш «Військовий стан», коли в країні війна це не годиться.
2024-04-26 16:55:03
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1966
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3321