Від прикрощів пече у грудях
Отрута залишилась на моєму язиці І досі вагаюся кофтнути Немає серця - немає й межі Вона ж бо поступила мудро. Ми думали лежачи в теплих обіймах Про те коли все закінчиться І ось наступив на ногу епіграф Хто зайчик, а хто тут лисиця? Ми думали якось сидячи за столом І дивившись закоханими очима Про те коли настане розлом у відносинах І що стане цією причиною Ми думали якось у парку на лавочці Скільки ж лишилося часу Будуючи плани на майбутнє дочці Дарував їй останню прикрасу Поставивши вазу у куток кімнати, Але не як зазвичай на стіл: «Ніхто у світі не винуватий, Але ти винуватий, повір»
2022-11-14 12:01:43
4
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2394
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
858