Сага об Максирі 2 лютого 2015 року
За горами, за лісами, За дев'ятим ранчо, Є завжди 10 ранчо- Дядько Кункаранчо. Це все віршик, це все вам, Трішечки уяви... Що оце за хам? Дядько Кункаранчо- Злий лінивий мачо. Тітка Іра- це його сестра, Вправная вона. В неї є свій син. Звуть його Максир, А донька.., Доньки нема. Ось оцей Максир- Вправний богатир! Хоч мАлий, та він сИльний. Він всі відра з кавунами, ПеретЯгне рукавами! Кулаком ось раз, ось два, Відірветься голова! Добрий він, Не буде даром Витрачати самоваром, Що могутність, всю сміливість. Це все його милість. Самовар цей непростий, В ньому дух його і сила. Це все Іра! Перетворила його у богатира! Похвала від його їй, Це ж матуся з ранчо-ферми. Це і Бог їм всім поміг, Мужність дав, Оце горіх! Нас всіх він переміг. Богатир Максир- Справжній богатир!
2018-11-30 19:24:27
6
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2487
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2791