Байдужість і вогонь
В мене нічого з собою немає Окрім болю та розчарування Відчуття ніби я помираю І це передсмертне бажання Я хочу щоб ти не чекала мене, Бо я лише пил у пустелі Лиш дозволь полюбити мені тебе І до біса емоційні качелі. Тепер то ти зрозуміла, люба Що для мене безцінна і понині Жує дитина хубабубу Вже губи від неї всі сині Я п’ю ультрамариновий напій, Хоча досі фанат вічнозеленого Прошу, маленька навіть не мрій Розлучати мене з кришталевим А інші мов ґрунт Наче для чогось існують Думки лише брухт, За ними ку‘ди пильнують Кріпацький тяжкий труд, Божий суд чого вартує? Дайте мені снуд, дуже холодно… Поміж споруд, Я як Курт Кобейн - труп, Та в неї горять очі Більше ніж вогонь Прометея Оргазм досяг апогея Моя люба, навік, Дульсінея
2022-11-27 10:14:26
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1923
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1237