Растворяйся в себе
Страницы пахнут стишками, Стишки — душа души. Закаты ловишь глазами, А жизнь уходит в тиши. Ты ловишь каждую нитку — Миг, из кучи других. Рисуешь свою открытку — Вклад в судьбы чужих. Хочешь покоя, не так ли? В розовой дымке зари Тонуть, без моря, без страсти, Без сбоку сидящих жюри. Нужно дышать без трубки, Нюхать цветы просто так. Люди по-своему хру́пки, Но делают первый шаг. Делают, чтобы услышать Приливы покоя внутри. Стишки всё дышат и дышат, Ты заново тоже вдохни...
2019-05-27 16:42:18
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
bubosik
@Maksim да...я немножко пропала)
Відповісти
2019-05-27 17:24:53
Подобається
Maksim
😊 рад что ты вернулась)
Відповісти
2019-05-27 17:46:50
1
bubosik
@Кай спасибо)
Відповісти
2019-07-10 08:05:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2515
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4979