Кидай
I Кидай палити. Цигарки. Свої невдалі вірші. Мене. Кидай любити. Тоді нічого у спину не здожене. Не занурить у саме пекло. Не увімкне лють та страх. І не бачитимеш, як сонце меркне, і як цілі міста ось-ось віднайдуть свій крах. Народжений людиною, у майбутньому – вільний птах. II Під розквіт ракет загубе значення тут кожне ім'я. Дивись на мене. Поки є ти. І поки є я. Відмічай всі деталі, але, будь ласка, мовчи: я теж стану птахом, дочекайся ночі. А поки викурюй останні, бо в решті не знайдемо вже цигарок. І кидай мене любити з появою цих перших на небі зірок.
2023-03-20 01:58:34
23
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Eneli Fox
Заворожує вірш, емоції переповнюють😊
Відповісти
2023-03-21 07:54:32
2
Оксана Тухай
Красиво😍
Відповісти
2023-08-09 16:53:36
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3308
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1941