Кидай
Ай
I Кидай палити. Цигарки. Свої невдалі вірші. Мене. Кидай любити. Тоді нічого у спину не здожене. Не занурить у саме пекло. Не увімкне лють та страх. І не бачитимеш, як сонце меркне, і як цілі міста ось-ось віднайдуть свій крах. Народжений людиною, у майбутньому – вільний птах. II Під розквіт ракет загубе значення тут кожне ім'я. Дивись на мене. Поки є ти. І поки є я. Відмічай всі деталі, але, будь ласка, мовчи: я теж стану птахом, дочекайся ночі. А поки викурюй останні, бо в решті не знайдемо вже цигарок. І кидай мене любити з появою цих перших на небі зірок.
2023-03-20 01:58:34
24
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Eneli Fox
Заворожує вірш, емоції переповнюють😊
Відповісти
2023-03-21 07:54:32
2
Оксана Тухай
Красиво😍
Відповісти
2023-08-09 16:53:36
1
Інші вірші поета
Дівчинко Присвячую Пиріг із медом (UA) Недоречне (UA)
Інші поети
Bai Hwar
@ymoea104
Ezra Briscoe
@poet_mind
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1169
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1855