На хресті

Nazar Pytsyk

Час настав такий, друже Де почуття не грають ролі Мораль сама гуля у тихім полі Де охрестити гнилим словом Взялось за основу Невтомно неокріплі руки Тягнуться до алкоголю До галасу і шуму Завдаючи цим собі болю Час настав такий Де дружба ціниться у грамах У випитих разом стаканах І швидко набуває той повагу Хто бездиханним , нерухомим тілом Продовжить ранити себе Цим ділом Вчорашній твій найкращий друг Відданий у всьому Сьогодні став дивитись боком На успіх твій , на перемогу Він вірний був тобі завжди Завжди прийде на допомогу Та раз відмов йому , і... Забуде він твою особу Забуде номер твій , твою адресу Те місце де зростали ви разом. Забуде все повязане з тобою Та пам'ятатиме лише моменти Свого болю Та безжальним до людей є час Він кігтями вбивається у тіло Миттєво відкидає нас У старість , поховає сміло Тому не витрачайте час ви марно На безглузді сварки і тупі образи Проводьте його разом Весело та гарно Бо друг покине лиш тоді Коли табличка з його іменем Буде на хресті

2020-04-21 23:19:07

5

0

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

68

6

17171

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12401