Мій квіт, вже мертвої землі....
залишимось незнайомими
Ти подруга моя, Й твоя кваплива мова для мого серця вранішня весна, покою тихого промова твоя хода... Моє натхнення й мій упадок, благословіння із небес, душі моїй, п'янка розрада, цілунок ангелів з небес. Ти абсолютна протилежність моїй, вже пасмурній зимі, життя моє, мов знов воскресло в щоденнім погляді твоїм... Моя опоро, знай, без тебе, хай світ летить під три чорти!!! Ти промінь світла в чорнім небі І квіт вже мертвої землі... Як була поруч в час смеркання, в час мого зльоту і падінь, Так будь зі мною й в час світання в кінці цих безіменних днів... О.Він. присвячую
2020-05-25 20:47:40
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
залишимось незнайомими
велике дякую,за допомогу і добре слово))
Відповісти
2020-05-25 21:19:49
Подобається
Інші вірші поета
Мій корабель потрапив під шторм Під холодом гарячих почуттів
Інші поети
Maria
@maybe_baby
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3109
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6147