Мій корабель потрапив під шторм
залишимось незнайомими
Мій корабель потрапив під шторм Де ти друже мій милий? Чи напинаєш ти сильні вітрила, І несешся до мене по хвилях? Чи і сам у момент цей жахливий один ти? Мій корабель потрапив під шторм І тепер мене доля чекає жахлива Зникну морі, в блакиті втону В надії на твої крила Де ти друже мій милий? Чи напнув ти свої вітрила, чи несуть тебе хвилі жахливі до бортів моїх? Мій корабель потрапив під шторм Де ти спасіння ненасне моє? Чи ховає туман цей мінливий, мою гибель від твоїх очей? Я чекаю, вже скоро світає і надіюсь побачу я, ніс корабля, що душу мою поривавсь рятувати? Мій корабель потрапив під шторм Вже бажаю я не бажати хай світанок підніме серпанок Ночі холодної, лапи збере.. І нарешті я бачу, похилу, бачу спину твого корабля Ти світанку привітно всміхнувся, а мене тут не наче й нема. Мій корабель попав під шторм Слів розради для мене немає Знай мій друже, погибель моя Не ось ця блакитна земля, а байдужість твоя Бо волів би я знати.. Щоб умерти без цього знаня...
2020-05-29 15:09:05
6
0
Інші вірші поета
Мій квіт, вже мертвої землі.... Під холодом гарячих почуттів
Інші поети
ann a
@laccanelle
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9276
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1848