Мертвих не зігріють куртки...
(Свой же перевод своего же стиха)
Мертвих не зігріють куртки,
не зігріють теплії слова.
Вони померли, їм цього достатньо,
не гай дрогоцінний час дарма.
Не втішиш їх, не намагайся.
Сльоза давно завмерла на щоці.
Об стіну ти не розбивайся,
якщо мрець не дає тепла твоїй руці.
Вони померли, їм цього достатньо,
а домовини холод зараз кращий друг.
Із грудей сердце в них вийнято,
тому й не бачуть теплоти навкруг,
бо в мертвих й очі заскляніли.
Вогонь – лиш чудо розведе.
Якщо штовхнуть – зла не тримай, вони сліпії,
і часто лиш дорога їх веде.
Ти не дивись на них сердито,
їм і без тебе хмурий світ.
Ти, краще, не чіпай їх лихом,
щоб сморід з домовини не навлік.
І з роботами їх не плутай!
Вони так схожі, але й різні так.
Роботи не жили і не будуть,
а мертві просто в битві потерпіли крах.
Вони померли і ніщо не допоможе:
ні некромант, ні некрономікон...
Останній бій в їх серці сховав Боже,
без страху і загинули у ньом.
Але, можливо, час їх і врятує,
з роками різна стихне біль...
Вони воскеснуть, спокій їх готує,
і знов з азартом ринуть в бій!
Всім нам буває треба передишка.
Одні в запій підуть, а інші не зап'ють...
А деякі, і змучані, й безсилі,
тихенько, десь там у кутку, помруть...
І лиш тоді настане довгожданна та перерва,
бо сил вже не залишиться на шлях.
Вони померли, їм цього достатньо,
але продовжують нести свій хрест на змучаних плечах.
2021-02-10 15:44:34
2
0