Ранок
Ілля Срібний
Я й не помітив, як ранок став похмурим, як небо серед хмар стало понурим. Птахи відлетіли й не повернулись, і вулиці (туманом) в кульок згорнулись. Й так між світанком та ніччю, сльози котяться по обличчю. Оптиміст в душі (десь) помирає, а песиміст свою мелодію грає. Погляди інших впиваються болем, моя впевненість гуляє полем. Любовь під вікнами ходить, а вона мене з розуму зводить.
2020-08-13 11:24:36
6
0
Інші вірші поета
люба Гердо... Дом Злопам'ятний Чортова монета
Інші поети
Khadeejah_Mansur_
@Khadeejah_Mansur_
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7269
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2745