Колись я казала
Колись я казала, що я тебе не пробачу... Я вірила в те, що сильніша я, справедливіша. Та зараз від тих несуразиць я тільки плачу І знаю, що все ж таки, віра моя надійніша. Я знаю, що все ж таки, доля моя закохана У сонячний промінь, у болячий недоранок, І свій, завжди сірий, пустий, непростий світанок, Таємно живу і таємно тепер приховую. Колись я казала, що я сильніша за тебе, Чи справді було, чи здавалося так, не знаю Та насправді я дуже сильно тебе кохаю І бачити тебе завжди мені дуже треба. Колись я ховала твої подарунки в шафі, Чи їх побачу, чи нове в них тепер побачу, Чи арфа плаче, чи я,в ній тепер заплачу... Колись я казала, що я тебе не пробачу.
2022-10-10 14:05:11
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ашаннiя
@Лілія Гулик я пробачила його, але коли вже він пішов життя. Вірш про тата ...
Відповісти
2022-10-12 08:51:00
Подобається
Лілія Гулик
@Ашаннiя співчуваю, пробачати важко, але потрібно для себе, інакше образа жере зсередини
Відповісти
2022-10-12 09:04:06
1
Ашаннiя
@Лілія Гулик так, це правда ...
Відповісти
2022-10-12 09:05:40
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1925
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1373