відраза.

кохана Валері

думаю, твої вуста мають смак диму та лимонної кислоти, це так дивно, адже серед розбитого світу залишилися лише я і ти... знову вимкнули світло, ми тепер без зв'язку але знаєш, кохана, я вже закохуюсь в цю пору... на вулиці хмарно, вітер дме прямо в душу, щоб побачити твій силует, я навіть очі примружу... цікаво, а що зробиш для мене ти? наскільки далеко зможеш зайти? зачекай, а тобі це потрібно? думаю, тобі давно вже все рівно. цікаво, потрібно ще місяць, два, чи може вже й більше? не думаю, що після всього стане все як раніше... твій холод зігрівав лише мою образу, думаю, ще декілька таких днів, і я вже відчую відразу. я втомився чекати, хіба так важко для мене час відшукати? в тебе є цілий тиждень, спробуй хоч цього разу все врятувати.

2024-01-07 21:09:37

Інші вірші поета

після перемоги..? випробування..? любов в підмогиллі подряпини..

Інші поети

Nespassion

@Nespassion

EvGor

@EvGor

Safie_

@Safie_

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15219

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12274