нічне жахіття..?

кохана Валері

я хочу забути цей день як звичне для мене нічне жахіття, шкода, але ти все ще асоціюєшся в мене з сонця промінням.. дивно, та мені весь день не вистачає повітря, та чомусь відчуваю, як хтось стискає мою шию з зусиллям. знову намагаюсь тримати цю кляту дистанцію, це жахливо, але я так чекаю на твою реакцію..

2024-01-07 21:24:57

Інші вірші поета

вона лиса, змія і вона відьма.. кайдани ігнорування.. температура й вино.. вічне кохання..?

Інші поети

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Yantsya

@jankaa

Ksenia Vinogradova

@ksuhsa

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2723

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11524