шкода, але..

кохана Валері

цей голос здається сповненим любові до вас, але.. чи ця ніч створена лиш для нас? що ж, ми просто більше ніж друзі, хоча.. ти так хочеш торкнутись вустами його плеча.. господи, пані, чи не зайшли ви занадто далеко? ви все ще думали, що між вами все буде так легко? стійте, прошу, не робіть крок у безодню, ви вірите в те, що це буде неповторно.. але, не поспішайте з порадами серця, молю! ви так багато разів вже пускали цю кляту сльозу, що, здається, ваші очі стануть злішими за грозу.. для всіх, напевно, але, не для нього? шкода, але йому варто сказати лиш слово..

2024-01-07 21:18:36

Інші вірші поета

ліки від панічних атак хтиві вірші? більше не згадаю. останній крик

Інші поети

١١:١١ .

@loucyrus

Памс

@pararampam

Skyee Sky

@Skyee

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11524

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12477