Я чую крики та відчуваю страх...
Анна Лущевич
Я чую крики та відчуваю страх Вже все летить , я відчуваю швидкий крах Під ногами зникає земля Й добре відчуваю , що тепер я німа Пробили мені серце срібною стрілою Прикрашене тепер воно чорною дірою Та кричати не маю я сил чи бажання Не побачите моїх сліз чи зітхання Це вже загинуло , як і моя душа Не вірю що колись її мала , вона мені чужа Погляд очей , що наче чорне море Мертві й без ознак життя , людина в них тоне Холодний наче лезо від ножа цей голос Він з ріже все , всі почуття ,й останній колос Ти не підійдеш навіть на крок Та як спробуєш не переживеш ти цей урок Ця скриня вже зачинилась Дійсність для неї спинилась Плин часу на завжди вже зник А голос мій звісно ж затих Та як посміє хтось відчинити той скарб І знову окутає серце несамовитий жах Лиш колоти у відповідь для мене шлях Лиш так підніму програшу свого стяг Лиш так врятувати те що залишилось зможу Почуття проживе хоч трохи , якщо захочу Та сенсу його берегти я не бачу Бо від цього нічого я вже не втрачу Лиш коли серце вже покрите дірками Й сама почала кидатись кілками Вже з'явилось дивне відчуття Наче знову з'явились почуття Та лише страх зі мною до кінця Без нього немає й просто марення Та щоб не говорила , вам вже все відомо Лиш біль породжує себе самого , замкнуте коло
2023-01-31 10:12:48
5
0
Інші вірші поета
Інколи з'вляється бажання... Падаю Помилки Роздуми
Інші поети
Sharanya Nadar
@AuthorSharanya
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1715
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2105