Я чую крики та відчуваю страх...
Я чую крики та відчуваю страх Вже все летить , я відчуваю швидкий крах Під ногами зникає земля Й добре відчуваю , що тепер я німа Пробили мені серце срібною стрілою Прикрашене тепер воно чорною дірою Та кричати не маю я сил чи бажання Не побачите моїх сліз чи зітхання Це вже загинуло , як і моя душа Не вірю що колись її мала , вона мені чужа Погляд очей , що наче чорне море Мертві й без ознак життя , людина в них тоне Холодний наче лезо від ножа цей голос Він з ріже все , всі почуття ,й останній колос Ти не підійдеш навіть на крок Та як спробуєш не переживеш ти цей урок Ця скриня вже зачинилась Дійсність для неї спинилась Плин часу на завжди вже зник А голос мій звісно ж затих Та як посміє хтось відчинити той скарб І знову окутає серце несамовитий жах Лиш колоти у відповідь для мене шлях Лиш так підніму програшу свого стяг Лиш так врятувати те що залишилось зможу Почуття проживе хоч трохи , якщо захочу Та сенсу його берегти я не бачу Бо від цього нічого я вже не втрачу Лиш коли серце вже покрите дірками Й сама почала кидатись кілками Вже з'явилось дивне відчуття Наче знову з'явились почуття Та лише страх зі мною до кінця Без нього немає й просто марення Та щоб не говорила , вам вже все відомо Лиш біль породжує себе самого , замкнуте коло
2023-01-31 10:12:48
5
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9689
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1970