Помилки
Анна Лущевич
Помилки Це те що робить нас людьми Помилки Це те що ранить неначе залишки війни В житті багато й помилок і зв'язних із них кілометри думок Та боїмось ми тільки того що буде здійнятий курок І не важливо як ранять людей наші дії Ми ж не навмисно зробили з них цілі Помилку свою ти не зрозумієш Доки сам її відчути на своїй шкурі не зумієш Поки не прнзає тебе біль , Ти не відчуєш жалю чи якихось співчуттів Можливо це і правильно , влаштовано наш світ Ми рани іншим злегкістю несем , самі від них також щось заберем .
2023-01-27 13:46:39
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lady K.I.M
Божечко це щось неймовірне,правда дуже гарно написано
Відповісти
2023-01-27 14:46:07
Подобається
Сандра Мей
сильно сказано.
Відповісти
2023-01-28 16:16:19
Подобається
Інші вірші поета
Ми Я чую крики та відчуваю страх... Інколи з'вляється бажання... Падаю
Інші поети
Bad Trip
@B1Sod
Anna Sparrows
@birdwithword
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10939
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1603