Несправедливість.

anleah

Мене ти питав, що саме є страх: Агонія відчаю чи майбутній кінець? Чи то сльози втрати на власних губах, Хоч і думалось, що свого життя ти борець. Тобі не втекти, хоч як не старайся, Це минулого твого несправедлива мораль. Сядь, дорогий, перед Богом покайся, Аби припинити дитини печаль. Чи чуєш, що тобі нашіптують стіни? Настала твоя черга молити й страждати. Як дитину в минулому не боялись кривити, Так і зараз не схочуть тебе рятувати.

2023-01-14 16:34:23

Інші вірші поета

Останнє прохання Amavi te Реквієм. Здавалося.

Інші поети

Марина Синьоока-Божок

@marinabozok

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Sarang Luxeu

@sarang_luxeu

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12478

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4957