Home?
Ці срані стіни знову вводять мене в оману, Ніби «я там, де і повинна бути». А на фоні такий знайомий вже відчай безперестану, Ні, я тут тону і тонути буду. Ці двері нагадують мені про дитинство, Як лише вони відділяли мене від злої ганебності. Цей дім — тіла мого і душі вбивство. Цей дім — сховище зневірених месників. Мене долають тут свого минулого привиди, Куди б я не йшла і не бігла — всюди кути. На тих самих стінах знову спогади видимі, Я хочу додому, але й гадки не маю куди.
2023-01-14 16:37:50
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1770
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15928