Я відчуваю кожен погляд...
Анастасія Корнецька
Я відчуваю кожен погляд, Що падає промінням весняним. І ти стоїш тут, біля мене поряд, Й здаєшся таким неймовірним. Ти дивишся прямо в мої очі А я вдивляюся в твої. Мої такі прозорі і дівочі. Твої ж такі великі і ясні. Здається закохалась я у тебе. Весь світ тікає із під ніг. Та не знаю чи кохання це взаємне, Чи краще залишатися в тіні...
2020-06-03 18:13:42
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія Корнецька
дякую 😊
Відповісти
2020-06-03 18:26:03
Подобається
Інші вірші поета
Весела нічка Нічне небо Мій муд А що для тебе значить кохання?
Інші поети
Palak Verma
@PalakVerma
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2330
І сиділи, курили
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4181