Місто "Д"
*** Вона веде мене в далеку даль, Де місто височіє до небес. Вона ввійде в історію, в ґрааль, Дорогу пройду пóперек й навхрест. Вулиці, заплетені вузлами, За хмарочосами не видно небосхил. Моє захоплення не виразиш словами, Не вистачить ні пасти, ні чорнил. Вона безпечна і далека, Зі мною доля, правда і любов. Дорога в'ється, й не маленька... Що аж у жилах стигне кров. Не буде більше горя і жалів, Ні суму, злості, ані сліз. Напишем ми нову історію далів, З гучними поворотами коліс. Спіши, вже потяг від'їжджає, Вже місто "Д" чекає на візит. Усе, біжи, вже потяг виїжджає, А трепіт у душі моїй не стих. Веди мене, дорого,в місто "Д", І зупини печаль в моїй душі, До тебе думка трасу проведе, Я нею їду, за тобою, за далі!
2020-02-25 16:53:20
4
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4726
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4546