Думка
Давно, малою ще тоді була,
Долала труднощі свого життя.
Ходила крізь бурі й наскрізні дощі,
Крізь повінь, заметіль в довгій сніги.
Долала все, що не додають інші люди,
Долала я хвороби і тяжкі застуди.
Хотіла кращого для кожного з людей,
Для себе не робила ніяких я речей.
Завжди я говорила про чужії долі,
Давала їм свої поради мимоволі,
Вони про мене навіть й не питали,
Цікавості здобули лиш особисті справи.
А я всім вірила, я думала, що буде добре,
Але як ти не крути, мене спіткало горе.
Гадала я, що всі мені поможуть,
Але вони ще не такеє, люди, можуть.
Тому, народ мій, знайте собі стіну,
Поставте між людьми і між собою стіну,
Щоб не сували ніс, куди не треба,
Щоб ваша думка сягала цього неба.
Я вам лиш одне порадити бажаю,
Що я, поет, люблю тебе і поважаю.
Не знаю я, яка ти є людина,
Але думка є лише твоя єдина.
І знаю я, що ти додаєш труднощі життя,
Що ти шукаєш сенс свого буття,
Але запам'ятатай, що ти - лише творець.
Борись за думку, ти - боєць!
15.08.2019
8
1