Відстань
Рукою ти вказав на лави біля парку,
Яскравим запахом навіював бузок.
Легенький дощ розвіяв чорні хмари,
А вейвлет збудив нічний ставок.
Яскраві зорі ввібрали у себе очі,
Весна у розповні все віє легкий близ,
І добрихіть ми волоклися опівночі,
Що збудний запах був мені каприз.
Відтоді, поєднавши "я" і "ти" у "наше",
Роїться гадка, немов ми квапимось куди.
А ти роби, що серце пошепки прокаже,
"Давай назавжи" весною прокарбуй, збуди.
Ген-де вже зацвірінькав пісню соловей,
Від щастя в голові фіалки розцвіта,
Душа співа, від вей, агей та апогей,
Амур пустив стрілу, нехай до тебе доліта.
2020-05-10 08:47:14
5
0