лист до чоловіка
Aleksis Wind
Подивіться на себе! На кого ви перетворилися? Ви ж були моїм героєм! А зараз... зараз ви схожі на божевільний шматок м'яса, який дотримується всіх принципів цього світу. Ви добре одягнені, ваша форма приємно пахне. Тоді чому від ваших слів виходить стільки гнили? Ви засуджуєте тих, хто над золотом чахне. А самі б за прикраси рідних вбили! Ви засмутили всіх кого знали. Засмутили, всіх кого любили! Ви стали тим, кого так ненавиділи! Ви стали тим, кого занапастили! Що ж із вами сталося? Чому гордість і влада затуманили ваше серце та розум? Чому ви привели себе до такого? Відповідь одна, і ви її чудово знаєте. Тільки визнати, на жаль, не хочете. І знову ввечері до моїх ніг падаєте. А я вам кричу: "герой мій, помріть же!"
2020-12-16 18:48:58
6
0
Інші вірші поета
гості літо в твоєму серці моє кохання знаєш...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8914