She who loved- broke
acupoftae
Before I wanted to turn back the time to when your eyes first met mine, Replay it thousand times and memorize every lines, But now I wish I never looked at those eyes for I always knew, Love for me will never be a kind, You'll never be mine. Then I realized that it is not 'you' that is powerful, it is my love for 'you'. And I didn't fell in love with 'you' but the idea of 'you'. As the sun rose in an afternoon of a cloudy day I told myself to let go, I was hurt but my heard screams 'NO'. #TTWC2020
2020-06-05 15:55:37
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Valour And Faith
Nice poem 👌👌💞
Відповісти
2020-06-05 20:40:29
2
shadowlinxxx morgan
Good one💛💫
Відповісти
2020-06-12 10:34:15
1
acupoftae
@shadowlinxxx morgan thank you😊
Відповісти
2020-06-13 04:14:52
Подобається
Інші вірші поета
喜欢 I know Friendship A short period of time
Інші поети
Vinay Deshlahare
@avin_rafael
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2746
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12749