ДВІ ЧАШКИ
CRINGE
У мене на столі стоять дві чашки. Першу звати Ніцше, Другу — Вагнер, Я ними розмовляю і сперечаюся, Стукаючи ними по черзі по столу, І вдаряючи ними як яйця. Люди проходять повз і не розуміють, Що я обмірковую різні серйозні питання. І все в розпачі чекаю, яка чашка переможе в дискусії.
2022-10-17 10:18:00
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Airad
Піду дістану свої чашки
Відповісти
2022-10-17 13:13:57
1
CRINGE
@Airad як їх звати?)
Відповісти
2022-10-17 18:32:33
Подобається
CRINGE
@просто веселка но првично беше планирано како пародија на верлибры. Але се покажа како еден вид ремек-дело))
Відповісти
2022-10-17 18:34:07
1
Інші вірші поета
МОЇМИ ВЕЛИКИМИ ВІРШАМИ... СОРТУВАННЯ КОХАННЯ (верлiбр) ИЛЛЮЗИИ И БОЛИ (экспрессионистский верлибр) БІЛЬ У СЕРЦІ (верлібр)
Інші поети
Koga- Chan
@cute_cat_2411
Corry T'Erickson
@Corry_T_Erickson
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5220
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5875