Кий
Ось так ніким для тебе я не стала, Просто ще однією із тисячі людей. Знаєш, довго я тебе чекала, Та загубила серед безлічі тіней. Я тобі ні разу не приснилась, І в думках мене ніразу не було. Знаєш, я просто зажурилась, І пішла неначе нічого не було. Мій сум, не сховають гучні грози, Одна людина серце розрива. Глибокі рани, залікують сльози, Ясно, кохання не було й нема. Дурненька, потрібно вже змиритись, Солодкі мрії, чаєм запивай! І застав ті почуття з гори котитись, І більш ніколи так глибоко не нирай. Скільки разів потрібно обпікатись? Серед люду, яким не достає тепла. Від муки яскраво загоратись, І розуміти порятунку вже давно нема. 14.02.17.
2021-08-12 09:00:17
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анна Чорна
приємно)
Відповісти
2021-08-12 10:46:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3227
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1796