Прошу тебе
Ти усмішкою зігріваєш світ, Прошу тебе, ти тільки не зламайся. Багато щастя буде, лиш повір, А всім проблемам знову посміхайся. Прошу тебе, не плач і не журись Пройде війна, і знову зійде сонце. А ти наперекір всім їм – живи, На повну, так як тільки ти і хочеш. І кожен день закохуйся в життя, Воно одне – і більше вже не буде. Цінуй себе, люби себе, і знай, Що все пройде, а інше – відбудуєм.
12.11.2022
9
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Вікторія Тодавчич
@Н Ф це дійсно так. Дякую ❤
Відповісти
13.11.2022, 06:11
1
Лео Лея
Це точно. Все інше - відбудуємо і відновимо👍
Відповісти
13.11.2022, 12:22
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея так, все краще попереду! 🌻 Дякую)
Відповісти
13.11.2022, 12:22
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2359
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3928