Весняне
І сивина торкає твої скроні, і у очах прихована печаль...
Якби ти знав, що в світі лиш твої долоні,
для мене захист, затишок й причал.
Напевно небо вміє жартувати - химерно сплутавши шляхи,
воно навчило врешті обирати того,
до кого не літають літаки.
Того, хто поруч, хто дарує ніжність,
хто ділить сміх і солод дивних мрій.
Із ким момент нагадує про вічність
і хто приймає всю, аж до верхівок вій.
У нас на двох одні чудацькі плани, збігаємось в розмовах й іменах...
Твоїх думок багато в моїх скронях.
Тебе багато у моїх віршах.
2021-03-03 16:11:58
2
2