Скажи...
Ріна
Скажи мені завтра, що страх — це частина шляху. Що на дорозі життя бувають торнадо, але кожного разу, коли я наосліп іду, ти тримаєш для мене ліхтар і слова на розраду. Скажи мені завтра, що я — джерело, що сили і впертості стане на всі перешкоди. І не важливо на скільки міста залило, ти віриш у кожну мою перемогу! Зігрій мене завтра, як вмієш лиш ти. Не смію просити у Бога про більше. Жартом зруйнуй страх приходу грози, Скажи, що скоро все стане інше! Зігрій мене завтра у своїх руках. Будь ласка, закутай, мов в ковдру, у віру. Зітри кілометри, залишся у снах Твоя підтримка дарує крила.
2021-06-27 19:08:33
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Міріам Міест
Мені дуже сподобалося 👍
Відповісти
2021-06-27 19:32:00
1
Ріна
@Міріам Міест дякую
Відповісти
2021-07-19 07:15:46
Подобається
Ріна
так, дефіс)) але з телефона простіше з тире) Дякую😌
Відповісти
2021-07-19 07:16:15
Подобається
Інші вірші поета
Я б все віддала за твій дзвінок замість будильника.... Живи! У часі "і"... Початок
Інші поети
Vorozhka
@Vorozhka
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17050
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3198