Моя Варшава 2018-го
Сніжило небо холодної Варшави,
думки злітали сотнею птахів,
гула розпечена бруківка під ногами...
Години, наче зграї, линули з дахів.
Гірчила чорна кава у стакані,
Трамвай вечірній їхав у депо....
Ти з Богом серцем грав у доміно,
А я приречено чекала на вокзалі.
Горять мости, все місто у тумані.
Переступає час засніжений поріг...
Крізь кілометри байдужої Варшави,
прощальний лист кладу тобі до ніг.
2020-02-22 08:00:01
2
0