Моя Варшава 2018-го
Ріна
Сніжило небо холодної Варшави, думки злітали сотнею птахів, гула розпечена бруківка під ногами... Години, наче зграї, линули з дахів. Гірчила чорна кава у стакані, Трамвай вечірній їхав у депо.... Ти з Богом серцем грав у доміно, А я приречено чекала на вокзалі. Горять мости, все місто у тумані. Переступає час засніжений поріг... Крізь кілометри байдужої Варшави, прощальний лист кладу тобі до ніг.
2020-02-22 08:00:01
2
0
Інші вірші поета
Пігмаліон XXI Чужа Для тебе Сонце
Інші поети
Maya Fares
@May_a00
Rodney Kanher
@TheForgottenKing
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1726
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12422