Вигадані ми

Ріна

Вигаданим богом вигаданий світ, попелом посипаний на скронях. Хай для нас обох дана тільки мить, полікую рани на твоїх долонях. Ніччю найтемнішою зв'язані вуста - не сказати правди, що пече у грудях. Світанковим маревом висохне роса, знову ми загубимось у байдужих людях. Дивними пророцтвами світу в дзеркалах, вкраденими нишком спогадами в неба... Станемо чужими на шляху життя. Лиш жорстока пам'ять все верта до тебе.

2021-07-08 15:18:29

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ріна

дякую, приємно. Так, часто ми самі себе мучимо спогадами і думками "а якби...".

Відповісти

2021-07-19 07:15:34

Подобається

Інші вірші поета

Надія ...ermüde Інкогніто Вона

Інші поети

Vvasabi Sova

@vvasabi_sova

Creatore di poesie

@Creatoredipoesie

Liia Ravaget

@nana55

Схожі вірші

Всі

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

4671

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2000