Забота и любовь.

просто веселка

Я спрячусь под кустом, Здесь кошечки играют. Надеюсь это не сон, Хотя в жизни так не бывает. Кошечки эти, так мило урчат, С ними уютно и тепло. Они единственные кому нужна, Моя забота и любовь.

2022-01-18 21:54:33

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Володимир Мельник

@просто веселка Власне, віршик був написаний мною раніше як комент-експромт, реакція на одну пісню і відео до неї. А тут він якраз підходить до теми)). І ще, не можу втриматися: "Поверьте, я не придираюсь. И, вот Вам крест, не насмехаюсь. Но сделаю, всё ж, замечанье, Рискуя встретить порицанье. УРЧИТ - живот, когда голодный; МУРЛЫЧЕТ - кот, когда довольный. А я ворчу, вот, иногда; Язык мой - враг мой, это да!" )))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

Відповісти

2022-01-20 19:21:18

1

просто веселка

@Володимир Мельник ШЫКАРНЫЕ у вас стихи, это МАКСИМАЛЬНО талант 🌟

Відповісти

2022-01-20 21:14:23

1

просто веселка

@Володимир Мельник кстати замечание справедливое)

Відповісти

2022-01-20 21:18:56

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5423

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1296