Вірш про партизана...
просто веселка
А я - воїн, що ховається в тиші, Про мене не напишуть в газетах. Я крадуся немов сірії миші, А їм як відомо, співчуття не треба! А я - воїн, який б'ється вночі, Денне світло - мій головний ворог! Я давно живу від зорі до зорі, І завжди в чорному, немов ворон! А я - воїн, чиє ім'я не знає ніхто, Та про мене ходять легенди... Моє життя, наче страшний сон, Не приміряйте його на себе! А я - воїн, який живе нелегально, Офіційно ніде не зареєстрований. Не треба розповідей про моральне, Адже я - дияволом поцілований! . . . . . . . . . . Читала вірші про воїнів з ЗСУ, а про партизанів не бачила ні одного...
2023-03-10 22:53:49
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Микола Мотрюк
Так... Бо після примірки одяг вростає в шкіру, з якою прийдеться його зривати... якщо ще буде не пізно...
Відповісти
2023-03-11 00:52:44
1
просто веселка
@Микола Мотрюк і не факт, що його вдасться зірвати
Відповісти
2023-03-11 09:05:47
1
Інші вірші поета
... ... Файна назва, а знизу особисті думки... Цифрова епоха.
Інші поети
mr leo
@gracefullypoetic
Юрий Voituk
@yura2016_voituk
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9685
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1967