...
просто веселка
Ніхто не розуміє митців, Які в усьому бачать прекрасне... Усі помічають сірі дні, А не сонце, під хмарами ясне! Ніхто не розуміє любов до пера, Або картину, яка забрала душу... Мене чомусь гнітить думка оця, Хоча доказувати нічого не мушу...
2023-02-12 20:49:06
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Микола Мотрюк
Навіть, коли тобі погано, все одно, ти помічаєш красу довкола... в усьому... і від цього стає ще сумніше (так в мене часто буває)...
Відповісти
2023-02-12 21:22:44
1
просто веселка
@Микола Мотрюк в мене теж таке буває, хоча настрій мав би навпаки піднятися
Відповісти
2023-02-12 21:28:15
1
просто веселка
і називають нісенітницею прекрасне ... Дякую за коментар 💓
Відповісти
2023-02-13 09:50:00
Подобається
Інші вірші поета
Лише ти і душа. """ Ханахаки. Справжня любов.
Інші поети
Ruslan
@unhappy_anonym
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2639
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523