Не така як усі...

просто веселка

Я літаю вороном в цьому житті, Та пір'я моє чомусь - біле... Спалахують одне за одним дні, А воно не стало навіть сірим... А мене здалеку видно, наче зірку, І це уже давно лякає... За свою мене сприймають рідко І цим серце вбивають..

2023-02-02 21:41:44

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Микола Мотрюк

Все, що відрізняється від них самих - людей лякає, викликає дискомфорт, відштовхує, дратує, призводить до неприязні, люті, ненависті... Якщо це ще й те, що показує інших у недоброму світлі, то готуйся до того, що твоє світло спробують загасити... А дехто й не припинятиме спроб таки домогтися цього... будь-якою ціною... Вони уявлятимуть цей довгоочікуваний момент з превеликим задоволенням... Натомість залишається тільки сяяти... Сяяти так, щоби змогти розтопити крижані серця всередині них. Або засліпити, спопелити тих, хто до останнього намагатиметься вбити...

Відповісти

2023-02-02 22:14:27

1

Микола Мотрюк

А, взагалі, ми всі різні... хто би що не казав... Хоч можна грубо поділити людей на категорії (чи за статусом, чи за поглядами, чи відповідно до їх поведінки, вчинків, способу життя), все одно ми будемо різними... Не важливо: хтось гірший, хтось - добріший... ми всі різні... Навіть, в розпалі сварки (в телевізорі, чи наяву) можна почути: "Ти такий (така), як всі..!" І це буде неправда... Немає двох однакових сніжинок (хіба що з паперу), як і немає двох однакових людей... Кожна людина унікальна, і кожне людське життя безцінне...

Відповісти

2023-02-02 22:27:43

1

просто веселка

@Микола Мотрюк не можу з вами не погодитися, і не можу перестати захоплюватися тим,як красиво і розгорнуто ви викладаєте свої думки, я нажаль так не вмію...

Відповісти

2023-02-03 08:32:32

1

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

9686

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1211