Свобода.
просто веселка
Мечтаю я о свободе, Где я смогу быть собой. Где танцевать будет вольно И ночью и днём. Где смогу плакать громко, А не тихонько в углу. Закончится моя ломка, Освобожу душу свою! Расправляться крылья И я далеко улечу! Забуду комнату в пыли, Я в себя верю, я все смогу!
2021-11-07 20:24:59
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Не знаю як кого, але вірш мотивує мене бути собою і не боятись показувати свої почуття в групах людей. Вірш гарний дякую вам за вашу творчість
Відповісти
2021-11-07 20:27:22
1
просто веселка
@Сандра Мей МАКСИМАЛЬНО ПАСІБКИ, мене тепер більше за вірш, буде мотивувати ваш коментар😅
Відповісти
2021-11-07 20:29:05
1
просто веселка
Дякую🍬
Відповісти
2021-11-20 21:23:34
Подобається
Інші вірші поета
... Что-то. Доброта. Мандрівник.
Інші поети
Enok Mayeny
@Enok_Mazino_Mardukg
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Minyunsu3
@Minyunsu3
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12767
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3089