Ти обіцяв...

Анастасія Андрійчук

Вона стояла край вікна І згадувала все життя, Його слова, його обійми, І його голос неспокійний. "Я повернуся, пам'ятай, Все буде добре, так і знай. Я буду віч тебе любити, Та мушу я і захистити Всій край чудесний рідний мій, І землю мою від тих змій" Вона все знала, пам'ятала І вірила в його слова, Та ніч не спала як сова. Дзвінка чекала як святого, Бо звістку мала вона для нього, В ній часточка його душі, Яка була майбутнім їм. Минає день, минає два, А дзвінка досі ще нема. Та раптом звісточка прийшла, Що її милого душа Блукає десь у іншім світі... "Ти обіцяв, я пам'ятаю... Ти вернешся я точно знаю. Чому покинув ти мене? Хіба ти любиш віч мене?... Він був і є моїм життям, Тому пробач мене дитя"... Вже не стояла край вікна, І вже забуло їх життя. Лише могили на горі Були їй світлом у цій тмі.

2021-05-12 20:29:07

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Диана

Зворушливо.🥺

Відповісти

2021-05-12 20:52:01

Подобається

Анастасія Андрійчук

@Диана Дякую😊

Відповісти

2021-05-12 20:59:24

Подобається

Анастасія Андрійчук

Дякую)

Відповісти

2021-05-13 20:57:39

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2361

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16951