Бабушке...
Валерия
Настанет день и я тебя увижу. Настанет день - услышу голос твой. Подумав о тебе, и ты ко мне всё ближе, Но так давно не виделись с тобой. Шестнадцать лет ты рядышком была, Шестнадцать лет я видела тебя. На вид была ты вовсе не такой... Но вскоре я скажу - " ровесница моя!" Проснёшься. Нету суеты. И мир в душе! Проснёшься. Встанешь. И боли нет уже! Скажу тебе, что дома нет того, И все воспоминания ушли давным давно, А там в дали твой сын сидит, тебя он очень ждёт! Не торопись, жизнь - вечная и всё произойдёт! Сейчас я жду, что этот диалог когда-нибудь настанет, Но мне ещё свой жизни путь достойно бы пройти... Любить тебя моя душа не перестанет! Я жду, когда уже всё это, должно произойти!
2021-01-07 15:48:16
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Илья Чеховский
Вспоминается "Письмо матери", Есенина)
Відповісти
2021-02-22 11:29:08
Подобається
Інші вірші поета
Цели Осень Ты сохранишь себя? Мотивация
Інші поети
chanyeol_
@chanyeol_
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16700
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12093