Дощ

Серафім

Сьогодні я впустила дощ у своє серце. Він, до душі моєї стукати мастак. Та там печалі проросло стебельце. Там тінь моя малА чекає на свій старт. А дощ сьогодні так хотів зігрітись, Нажаль, в мені вже не палає страх. І не палає пристрасть, з нею мусила проститись. І не жавріє там любові знак. Сьогодні дощ розпитував мене, Так вимальовував хвилинами розмови, Що навіть досі, та краплина серця не мине. Моя душа чомусь відкрила штори. Сьогодні дощ мене похвилював, Я трепетно його слова ковтала. Всередині у мене зараз гвалт, А душенька його не пробачала. Сьогодні дощ перевернув мій світ, Краплинка-серця вималює стук. І навіть якщо зранку він вже стих. Я досі пам'ятаю доторк його рук. Сьогодні дощ мене змінив, Зламав мене, стараючись любити. Напевно, за таке його б ти не простив, Так як і я тебе сьогодні не змогла простити. Сьогодні дощ хотів байдуже Поколотити по стіні душі моєї. Як бачиш, в нього вийшло геть не дуже Як бачиш, він не вибив часточку твоєї. А дощ сьогодні зазирав в найпотаємніше. Душа моя не відкривала двері. Вона стояла тихо, навіть впевнініше, А грім так покружляв на її стелі. А дощ не зміг сьогодні сперечатись Не зміг він довго скаржитись на неї. І ось ця ніч у вічнім альманасі Записана:"Кровавий грім у небі". Повір, мене сьогодні дощ просив Мені нарешті викинути цю частинку. Напевно, ти давно її пустив. Але душа моя не відпускала навіть на хвилинку.

01.06.2019

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Серафім

@Романа K Я?

Відповісти

11.06.2019, 15:57

Подобається

Романа K

Поэзия, и не сомневаюсь, что ты тоже

Відповісти

11.06.2019, 15:57

1

Серафім

@Романа K Спасибо)

Відповісти

11.06.2019, 15:58

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1140

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12378