Любові Всевишній
Бачили, як бродять небом зорі?
Чули, як мерехтять їх голоси суворі?
- Що ви собі вигадали, дорогенькі люде,
Що ваші серця ніщо ніколи не розбуде?
Бачили, як підіймаються вгору зелені віти?
А як лепечуть до сонця їх маленькі квіти?
- Як матір, любо й пестливо ти нас зігрівай,
Щоб люди відчули той небачений рай.
Бачили, як Вітер хвилі підійма?
Чули, як він зимою завива?
- Люди, не все, що бачите очима
Постає за вашими плечима!
Коли прислухаєшся, защебечуть віти:
- Вона вас голубить, як матір свої діти.
Співає, обіймає, бере вас на руки,
А ви зікаєтесь , що то Вона вас загубить!
Коли вдихатимеш свіже, морозне повітря:
- Вона вас веде,- завиє грізно Вітер,
- Як янгол, що ховається у вас за плечима!
А ви все тікаєте, не помічаєте. Ну, що за дитина!
Коли вдивишся в небо, зорі промовлють стиха:
- Вона вас проводить крізь сльози і лихо,
Росте не з вами, а в вас, всередині зліва!
А ви зрікаєтесь себе, коли на серці йде злива!
Все життя ви тікаєте, стаєте на коліна!
Та звідки тоді, виростають ваші крила?
Коли ваші думи впадуть в забуття жаданих мрій,
Ви всі все одно, схиляєтесь Їй! ⬆
2020-06-03 20:47:01
4
0